Verification: 6d422e620a02746d
 

ПОЕЗІЯ ДЛЯ МЕНЕ І ДЛЯ ВАС


 

«Нез’єднанне поєднання». Так назвав свою збірку поезій миколаївський поет Георгій Фоменко. На пам’яті філософський постулат про «єдність і боротьбу протилежностей». Пригадався знаковий вірш нашого Шевченківського лауреата Дм. Креміня «Небесне і земне».

Парадоксальність назви дещо пояснили рядки, які автор виніс в епіграф:

******

В степах почутії вірші

Небес вогонь і трав буяння,

В глибинах вічної душі,

Плекають дум стрімких єднання…

******

 

Заінтригований, розпочинаю знайомство з новим, як на мене, автором  зі спроби розгадати його принципи віршування.

З удоволенням відзначаю, що метро-ритм віршів не порушується «заради красного слівця». Рими прості і, водночас, досконалі.  У віршах Г. Фоменка ви не знайдете неоковирних, неосучасних слів, а предковічна українська лексика представлена у всій її красі та багатстві.

Думаю, як багато втрачає наша рідна мова через те, що ми в побутовому спілкуванні розмовляємо надто спрощено, використовуючи тільки «поблизу знайдені» слова! А як же гарно звучить – «рясний небесний зорепад», «зігріло сонце небеса», «розквітнуть золотом поля», «в мить загадкову надвечір’я», «шепоче вітер голосом натхненним». Таких перлин у поезіях Г. Фоменка – нескінченне намисто.

У побудові сюжетної лінії автор використовує простий і безвідмовний засіб поступового зростання емоційної напруги, що веде до ненав’язливих висновків, залишаючи читачу право самому визначити особисте ставлення до авторської думки.

******

Лиш небеса дарують серцю волю,

Любов свою до степу на Землі.

Жагу життя і сумнівів до болю,

За хмарами ходить чи по траві?

******

Але головне, що Георгій Фоменко у своїх віршах наполегливо прагне достукатися до наших сердець, вкотре нагадуючи про сутність призначення Людини, яка має розуміти навколишній світ у всіх його безмежних проявах,  відчувати його життєдайну силу та красу і бути відповідальною перед  Життям, Природою, Батьківщиною. Тож, аналогії та паралелі між людиною і природою не здаються надуманими, а стають авторським кредо.

******

Запламеніло квітучою радістю,

Згорнувши безбарв’я густе полотно.

Картину живу, небо з вічною св’ятістю

Дарує, відкривши у серце вікно.

******

…Щось невловиме є в душевній спорідненості між земляками. Ми з Георгієм Фоменком з Кіровоградщини. Благословенна земля у серці України. Нам мами співали такі схожі щемливі колискові, нас насичували добрі флюїди від людей, великих у своїй простоті. У різний час, але здається поруч, ми бігали за футбольним м’ячем на луках біля річки, а у зоряну ніч вдивлялись в небо, прагнучи збагнути ще незміцнілим дитячим розумом - хто ми? звідки ми? які ми?

На відміну від багатьох із нас, Георгій Фоменко не загубив на життєвому шляху свіжість думок і почуттів. Він, як у дитинстві, щодня відкриває безмежний світ. Відкриває для себе і для нас. Дякую тобі, друже!

Нагадую Ваші рядки:

 

*****

Я ще не склав свого сонета,

Думки лиш в строфи помістив.

Вечірній подих очерета

Про пісню нову сповістив.

Тож виконуйте. Пишіть. Чекаємо.

******

Олександр Іванов,

письменник, професор

смотреть по теме ; Откровение поэтической души...

%D0%9D%D0%9F%20-%20%20%D0%A4%D0%BE%D0%BC